Головна » Статті » 2014 \ № 2 » РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛЬНЕ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАЧЕ ПРАВО, КРИМІНОЛОГІЯ, КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Г. Денісова Кримінально-процесуальні гарантії, їх види та місце інституту відводу, самовідводу у їх структурі

УДК  343.137

Г. Денісова

Кримінально-процесуальні гарантії, їх види та місце інституту відводу, самовідводу у їх структурі

Визначено поняття та суть кримінально-процесуальних гарантій, здійснено їх науково-обгрунтовану класифікацію. З'ясовано функціональну спрямованість іституту відведення та самовідводу посадових осіб, які ведуть кримінальне провадження. Окреслено місце і значення інституту відводу та самовідводу посадових осіб, які ведуть кримінальне провадження, у структурі кримінально-процесуальних гарантій. Процесуальні значення інституту відводу та самовідводу полягає в тому, що він одночасно є гарантією прав особистості, адже створює можливість усунути на законних підставах таку посадову особу, яка проявляє необ'єктивність. Такий правогарантуючий ефект інституту відводу та самовідводу дозволяє також його визнати і гарантією правосуддя.

Ключові слова: кримінально-процесусальние гарантії, відвід, самовідвід, суддя, суд, прокурор, слідчий, кримінальне провадження.

Постановка проблеми та її значення. В сфері кримінально-процесуальних відносин, де вирішуються питання, пов'язані з такими людськими цінностями, як життя, свобода, честь, гідність, гостро стоїть питання про те, щоб становище (статус) особи визначалось не тільки офіційно проголошеними правами, але й їх гарантованістю. Звідси – проблема гарантій інтересів особи і, перш за все, потерпілого та підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні.

В нинішніх умовах реформування кримінального процесу першочерговими є завдання щодо впровадження європейських стандартів доступу до правосуддя і права на справедливий суд у діяльність представників правоохоронних органів та судів. Відтак проблеми реалізації процесуальних гарантій через інститут відводу та самовідводу набули підкресленої актуальності.

Важливість і актуальність інституту кримінально-процесуальних гарантій пояснюється особливим значенням його для сфери основних громадянських прав і свобод, для врегулювання діяльності органів правосуддя задля виконання завдань кримінального провадження.

Велике значення даного інституту зумовлено самою специфікою діяльності по розслідуванню і судовому розгляду кримінальних проваджень, яка пов'язана з можливістю застосування примусових правообмежуючих заходів. «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи триманню під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше, як на таких підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом» – так проголошує принцип недоторканності особи, закріплений в ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [2, с. 39].

Аналіз досліджень цієї проблеми. Розв'язанням та ґрунтовним висвітленням даної проблеми займалися М. С. Строгович, В. Т. Нор, М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, В. М. Тсртишник, Н. Л. Акінча, М. М. Видря, Е. Ф. Куцова, Л. Д. Удалова, Л. М. Лобойко, В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко, В. М. Трофименко, О. В. Капліна, Ю. М. Грошевий та інші. Положення, сформульовані цими науковцями, використані нами як основа даного дослідження.

Мета і завдання статті. Метою даного дослідження є визначення поняття та видів кримінально-процесуальних гарантій, з’ясування функціонального спрямування інституту відводу та самовідводу службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, як кримінально-процесуальної гарантії.  

Своїм завданням ми вважали опрацювання теорії кримінального процесу щодо розуміння суті і визначення кримінально-процесуальних гарантій, науково-обґрунтовану класифікацію кримінально-процесуальних гарантій; окреслення місця і значення інституту відводу, самовідводу у структурі кримінально-процесуальних гарантій.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування результатів дослідження. Проблема гарантій прав особи викликає закономірний інтерес вчених-юристів. Вона розглядається як загальною теорією держави і права, так і галузевими науками. В юридичній науці термін «гарантії» вживається широко й в різних аспектах: гарантії законності, гарантії правосуддя, гарантії особи (прав і інтересів особи). В системі гарантій розрізняють соціально-політичні, матеріальні, ідеологічні, юридичні гарантії. До числа юридичних гарантій відносять процесуальні гарантії [1, с. 100].

Проте, серед вчених нема єдиного розуміння процесуальних гарантій. В науковій літературі розрізняють гарантії правосуддя як встановлені процесуальним законом засоби, які забезпечують правильне здійснення в кожному кримінальному провадженні завдань правосуддя, та гарантії прав і законних інтересів особи – правові засоби, за допомогою яких учасники процесу можуть захистити свої права і законні інтереси [3].

Ставлячи цілі, формуючи завдання того чи іншого виду державної діяльності, законодавець передбачає і засоби, які б забезпечили досягнення мети, вирішення поставлених завдань. Тому правомірно, на наш погляд, вести мову про процесуальні гарантії правосуддя, які є різновидом правових гарантій законності в кримінальному судочинстві. І в цьому розумінні весь кримінальний процес як діяльність з приводу досудового розслідування, судового розгляду, ухвалення та проголошення судового рішення в кримінальному провадженні, і процесуальна форма, встановлена законом для цієї діяльності, виступають як процесуальні гарантії.

В основі кримінально-процесуальних гарантій лежать два положення: 1) забезпечення швидкого і повного розкриття злочинів, встановлення винних, забезпечення притягнення їх до кримінальної відповідальності і їх покарання; 2) забезпечення прав і законних інтересів особи [6, с. 15]. Саме ці начала і визначають суть процесуальних гарантій. Перше з них покликане забезпечити швидке, повне та неупереджене дослідження кримінального провадження органами досудового розслідування і судом. Друге – безпосередньо забезпечує права кожного учасника процесу на всіх його стадіях. І та, й інша категорія процесуальних гарантій повинна служити як публічним, так і приватним інтересам. Держава в однаковій мірі зацікавлена як в засудженні винного, так і в недопущенні засудження невинуватого. Ці два моменти, на наш погляд, є вихідними у визначенні кримінально-процесуальних гарантій.

На думку М. С. Строговича, кримінально-процесуальні гарантії прав і законних інтересів особи є складовою частиною процесуальних гарантій правосуддя, оскільки правосуддя покликане охороняти як інтереси держави і суспільства в цілому, так і інтереси окремої людини [4, с. 74]. Тому, будь-який правовий засіб, спрямований на забезпечення, здійснення прав і виконання обов'язків учасниками процесу, одночасно виступає гарантією правосуддя в кримінальному процесі. Тим не менш, гарантії прав особи не розчиняються в гарантіях кримінального правосуддя, а мають самостійне значення і свій вплив.

На думку Є. Ф. Куцової, процесуальними гарантіями є, перш за все, обов'язки особи, яка проводить розслідування злочину, прокурора, суду, які сприяють забезпеченню прав і законних інтересів підозрюваного, а також обвинуваченого, захисника, законного представника, потерпілого та його представника [7, с. 83].

М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко зазначили, що кримінально-процесуальні гарантії – передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства і охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь. До кримінально-процесуальних гарантій ці вчені віднесли кримінально-процесуальну форму, принципи кримінального процесу, процесуальні обов’язки його суб'єктів і заходи кримінально-процесуального примусу [3, с. 321]. Такий погляд видається обґрунтованим.

В.М. Тертишник вказав, що процесуальні гарантії – це система правових засобів, що забезпечують здійснення правосуддя, можливість всім суб'єктам кримінального процесу реалізувати свої права та обов'язки. За своєю сутністю весь кримінальний процес (його форма) і є системою таких гарантій. У цьому значенні будь-який інститут кримінально-процесуального права, будь-який процесуальний документ є процесуальною гарантією встановлення істини, правильного розслідування та розв’язання кримінального провадження [5, с. 13]. На наш погляд, така точка зору не відображає конкретного змісту самого інституту кримінально-процесуальних гарантій.

Л. Д. Удалова, В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко вказують, що  процесуальні гарантії – це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства і охорони прав і законних інтересів суб’єктів, які беруть у ньому участь [8, с. 26; 9, с. 23].

На думку Л.М. Лобойка кримінально-процесуальні гарантії – це визначені процесуальним законом засоби забезпечення ефективного функціонування кримінального процесу [10, с. 19].

О. В. Капліна, Ю. М. Грошевий вважають, що правові засоби, які забезпечують усім суб’єктам кримінальної процесуальної діяльності можливість реально виконувати свої обов’язки та використовувати надані права, являють собою кримінально-процесуальні гарантії. Процесуальні гарантії – це сукупність встановлених законом правових норм, що забезпечують законний і обґрунтований розгляд кожної кримінальної справи і виконання інших завдань кримінального судочинства. Розрізняються процесуальні гарантії в широкому значенні і процесуальні гарантії особи, або процесуальні гарантії у вузькому значенні. У широкому розумінні весь кримінально-процесуальний порядок значною мірою являє собою систему процесуальних гарантій [11].

До переліку таких засобів і способів належать процесуальні норми, права та обов’язки учасників кримінального провадження, засади кримінального провадження, кримінально-процесуальна форма, діяльність учасників кримінального провадження, система заходів процесуального примусу, кримінально-процесуальна відповідальність [12, с. 121]. Вважаємо, що не слід сюди відносити і діяльність учасників кримінального провадження, адже вона не завжди відповідає процесуальній формі. Також, не варто сюди включати права учасників кримінального провадження, оскільки гарантії – засоби, які роблять можливим здійснення прав.

На думку В. М. Трофименка кримінально-процесуальні гарантії – це система правових засобів забезпечення успішного виконання завдань правосуддя й охорони законних інтересів усіх учасників кримінального провадження, що припускає суворе дотримання встановлених законом форм і засад кримінального провадження, закріплення прав учасників провадження та умов їх реалізації, точне виконання обов’язків службовими особами та органами, що здійснюють кримінально-процесуальну діяльність [13, с. 172].

Суттєвою подією для розвитку кримінально-процесуальних гарантій стало прийняття Кримінального процесуального кодексу України, характерним для якого є те, що він не тільки проголошує гарантії прав сторін кримінального провадження, а й розгалужує процесуальний механізм, який забезпечує реалізацію цих гарантій. Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій становить собою, по суті, усю систему кримінально-процесуальних норм, які задають спрямованість кримінального провадження на досягнення його завдань [12, с.121].

Особам гарантовано право на неупередженість слідчого та судді, тому ці службові особи зобов’язані заявити самовідвід, якщо для цього є підстави. Розглядаючи інститут відводу службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, науковці одностайно визнали його суттєве значення для кримінально-процесуальної діяльності. Разом з тим, у визначенні його функціонального спрямування, навантаження позиції вчених розходяться.

Більшість вчених розглядають інститут відводу як гарантію об'єктивності службових осіб, які ведуть кримінальне провадження. М. І. Бажанов, Ю. М. Грошевий, В. М. Лебедєв, М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський, В. Т. Нор, В. О. Гринюк, М. М. Видря зазначали, що для забезпечення об'єктивного і безстороннього дослідження і вирішення кримінального провадження необхідно, щоб службові особи, які його ведуть, не були ні прямо, ні побічно заінтересовані у певному вирішенні, за відсутності сумнівів щодо їх безсторонності. Тому процесуальним законом встановлені підстави, в силу яких суддя, прокурор, слідчий не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу [14, с. 75; 15, с. 92; 16, с. 60; 17, с. 97; 18, с. 13; 19, с. 10].

Дещо відмінним від вище наведеного є трактування інституту відводу як гарантії незалежності службових осіб, які ведуть кримінальне провадження. Зокрема, А. С. Дежнєв підкреслив, що неупередженість службових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, багато в чому досягається завдяки їх незалежності від обставин події, яка досліджується. Для того, щоб забезпечити цю незалежність, суддя, прокурор, слідчий в певних випадках підлягають відводу [20, с. 46]. Таке тлумачення видається нам обґрунтованим.

Слід вказати, що, на нашу думку, деякі вчені розглядають інститут відводу дещо звужено – як гарантію законного складу суду та гарантію прав підозрюваного, обвинуваченого.

Д. С. Сусло Ю. М. Грошевой, І. Є. Марочкін висловили думку, що кримінально-процесуальний закон передбачає значний обсяг прав, що дають змогу обвинуваченому при вмілому використанні самостійно захищатися від обвинувачення. Право на захист включає в себе гарантії, що забезпечується здійснення цього права, в тому числі заявляти відводи [21, с. 25-26; 22, с. 16-17].

У літературі також наведено цікаві думки про значення інституту відводу як гарантії доступу до правосуддя та як засобу забезпечення авторитету рішення суду [23, с. 11]. Інститут відводів покликаний створити у сторін і інших заінтересованих осіб, у громадян, які присутні на засіданні суду, тверду впевненість в тому що справа буде розглянута і вирішена неупереджено і об'єктивно. Це сприяє підвищенню авторитету судових рішень і всієї судової діяльності [24, с. 29-30].

Більш плідним вважаємо погляд на інститут відводів, як на гарантію законності дій і рішень службових осіб, які ведуть кримінальний процес, правосудності вироків. Зокрема, Х. А. Мамедова зробила висновок, що інститут відводів в кримінальному процесі виступає як важлива гарантія, що забезпечує винесення законних і обгрунтованих судових рішень [24, с. 29].

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, підсумувавши усе викладене, вважаємо основними результатами наступні висновки. Проаналізувавши доступну літературу, ми приєднуємось до позиції В. Т. Нора, М. М. Михеєнка, В. П. Шибіки, згідно з якою кримінально-процесуальні гарантії це – передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства та охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, оскільки таке бачення є обгрунтованим і має комплексний характер.

Кримінально-процесуальні гарантії поділяються на: гарантії, які забезпечують суспільні інтереси або гарантії правосуддя; та гарантії, які забезпечують права особи або гарантії інтересів певного суб'єкта процесу.

Між вказаними різновидами гарантій немає суперечностей, вони діють одночасно, взаємно підсилюючи власну дію.

До структури кримінально-процесуальних гарантій обґрунтовано віднесено кримінально-процесуальну форму, принципи кримінального процесу, обов'язки суб’єктів, заходи процесуального примусу.

Процесуальне значення інституту відводу та самовідводу полягає в тому, що він одночасно є гарантією прав особи, яка захищає свої законні інтереси, оскільки створює можливість усунути з законних підстав таку службову особу, яка виявляє щодо неї упередження, має особистий інтерес щодо певного вирішення провадження. А саме від цього буде залежати реальність доступу до правосуддя. Неважко побачити, що такий правогарантуючий ефект інституту відводу та самовідводу службових осіб, які ведуть кримінальний процес, дозволяє визнати його також і гарантією правосуддя. Адже встановлення істини у кримінальному провадженні неможливе при необ'єктивному дослідженні його обставин, упередженому ставленні до якоїсь із сторін. Процесуальні рішення осіб, які підлягали відводу, неминуче супроводжуються сумнівами щодо їх легітимності, а, отже, не матимуть авторитету в очах громадськості.

Джерела та література

1. Акинча Н. А. К понятию уголовно-процессуальных гарантий / Н. Акинча / У кн.: «Актуальные вопросы советской юридической науки». Ч. 2. –  Саратов: Изд-во СЮИ,1978. – С. 100-105.

2. Права людини. Основні міжнародно-правові документи. –  К.: Наукова думка, 1989. –  С. 39-54.

3. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – Київ: Либідь, 1999. – 536 с.

4. Строгович М. С. О правах личности в советском судопроизводстве / М. С. Строгович // Советское государство и право. – 1976. – №10. – С. 23-28.

5. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України / В. М. Тертишник. – Київ: А.С.К., 1999. – 575 с.

6. Видря М. М. Процессуальные гарантии в суде / Видря М. М. – Краснодар:Изд-во Краснодар ун-та, 1980. – 94 с.

7. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе / Э. Ф. Куцова. – М.: Юр. лит, 1973. –115 с.

8. Назаров В. В., Омельяненко Г. М. Кримінальний процес України: підручник / В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко. – К.: Юридична думка, 2005. – 548 с.

9. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. Загальна частина: навч. посіб. / Л. Д. Удалова. – К.: Кондор, 2005. – 152 с.

10. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: навч. посіб. / Л. М. Лобойко. – К.: Істина, 2005. – 456 с.

11. Кримінальний процес: підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. – Х.: Право, 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uristinfo.net/ugolovnoe-protsesualnoe-pravo/51-jum-groshevij-kriminalnij-protses/978-zagalna-chastina-rozdil-1-osnovni-polozhennja-kriminalno protsesualnoyi-teoriyi.html?start=4.

12. Моторигіна М. Г. Процесуальні гарантії забезпечення прав сторони захисту у змагальному кримінальному провадженні / М. Г. Моторигіна // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. –  2013. – № 2. – С. 120-125.

13. Трофименко В. М. Уголовно-процессуальные гарантии и их схема / В. М. Трофименко // Проблемы совершенствования украинского законодательства и повышения эффективности првоприменительной деятельности., отв.ред. Н. И. Панов. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – 1997. – С. 170-174.

14. Советский уголовный процесс / М. И. Бажанов, Ю. М. Грошевой. –  К: Вища школа, 1983. – 420 с.

15. Лебедев В. М. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / В. М. Лебедев. – М.: Спарк, 1995. – 612 с.

16. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.

17. Михеєнко М. М. Науково-практичний коментар КПК України / М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський. – К.: Юрінком, 1995. – 640 с.

18. Гринюк В. О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України / В. О. Гринюк. – К.: АКД, 2004. – 20 с.

19. Выдря М. М. Участники судебного разбирательства и гарантии их прав / М. М. Выдря. – Краснодар: Кубанский государственный университет, 1979. – 101 с.

20. Дежнев А. Возможен ли отвод в стадии возбуждения уголовного дела / А. Дежнев // Законность. –  2006. –  № 1. –  С. 46-48.

21. Сусло Д. С. Процесуальні гарантії правосуддя в СРСР / Д. С. Сусло. –  К : Знання, 1981. – 75 с.

22. Грошевий Ю. М. Органи судової влади України / Ю. М. Грошевой, І. С. Марочкін. –  К.: Ін Юре, 1997. – 20 с.

23. Рекомендация Комитета Министров Совета Европы R (81) 7 от 14 мая 1981 г. относительно путей облегчения доступа к правосудию [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_133.

24. Мамедова X. А. Институт отводов в уголовном судопроизводстве / Х. А. Мамедова. – Баку, 1986. –124 c.

Денисова Г. Криминально-процессуальные гарантии, их виды и место института отвода, самоотвода в их структуре. В современных условиях реформирования уголовного процесса реализация уголовно-процессуальных гарантий путем применения института отвода и самоотвода должностных лиц, ведущих уголовное производство, обрела особую актуальность. Определено понятие и сущность уголовно-процессуальных гарантий. Проанализированы суждения ученых по вопросу определения понятия и сущности уголовно-процессуальных гарантий. Рассмотрены положения, находящиеся в их основе. Осуществлена научно обоснованная классификация уголовно-процессуальных гарантий. Освещено значение уголовно-процессуальных гарантий в выполнении заданий уголовного производства, в том числе защите личности, общества и государства от уголовных правонарушений, охране прав, свобод и законных интересов участников уголовного производства. Выяснена функциональная направленность иститута отвода и самоотвода должностных лиц, ведущих уголовное производство. Очерчено место и значение института отвода и самоотвода должностных лиц, ведущих уголовное производство, в структуре уголовно-процессуальных гарантий. Процессуальные значение института отвода и самоотвода состоит в том, что он единовременно является гарантией прав личности, которая защищает свои законные интересы, так как создает возможность устранить на законных основаниях такое должностное лицо, которое проявляет необьективность, имеет личный интерес в решении уголовного производства. Именно от этого и будет зависить реальность доступа к правосудию. Такой правогарантирующий эффект института отвода и самоотвода позволяет также его признать и гарантией правосудия. 

Ключевые слова: уголовно-процесусальные гарантии, отвод, самоотвод, судья, суд, прокурор, следователь, уголовное производство.

 

Denisova G. Criminal Procedural Guarantees, their Types and Place of the Institution Rejection and Self-rejection in that Structure. In modern conditions of reforming the criminal procedure implementation of criminal procedural guarantees by applying the institute rejection and self-rejection of officials leading the criminal proceedings has acquired special urgency. The concept and essence of criminal procedural guarantees  is defined. Scientists judgments on the definition and scope of the criminal procedural guarantees  are analyzed. The basic provisions are considered. Scientifically based classification of criminal procedural guarantees is carried out. The significance of criminal procedural guarantees in criminal proceedings assignments, including the protection of the individual, society and the state from criminal offenses, protection of rights, freedoms and legitimate interests of the criminal proceedings is defined. The functional orientation of rejection and self-rejection of officials leading the criminal proceedings institute is  clarified. The place and importance of the institute rejection and self-rejection of officials leading the criminal proceedings is outlined in the structure of the criminal procedural guarantees. Procedural importance of the institute rejection and self-rejection of officials leading the criminal proceedings is at the same time in fact that it is a guarantee of individual rights, which protects their legitimate interests as it creates an opportunity to eliminate lawfully such an officer, who shows subjectivity personal interest in the decision of the criminal proceedings. Reality of access to justice will depend on the basis of this. Such  lawguaranted effect of Institute of rejection and self-rejection also allows it to recognize as guarantee of justice.

Key words: criminal procedural guarantees, challenged recuse, judge, court, prosecutor, investigator, criminal proceedings.

 


© Денісова Г., 2014

Категорія: РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛЬНЕ ТА КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАЧЕ ПРАВО, КРИМІНОЛОГІЯ, КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС | Додав: event (03.05.2015)
Переглядів: 413 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР
Крикунов Олександр Вікторович
4025 м. Луцьк
вул. Винниченка, 30



+38 (0332) 240411 ipsnu2013@gmail.com
Мапа
sample map