Головна » Статті » 2014 \ № 2 » РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ, ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

О. Юхимюк Способи викладу принципів права у нормативно-правових актах

УДК 340.11

О. Юхимюк

Способи викладу принципів права у нормативно-правових актах

У статті здійснено теоретичний аналіз способів, прийомів юридичної техніки, спрямованих на формулювання принципів права в національному законодавстві. Обгрунтовано висновок, згідно із яким принципи права визнаються основою правової системи. Вони формулюються в нормативно-правових актах у вигляді політичних гасел, сприяють формулюванню правової оцінки певного явища, можуть бути закріплені у формі чіткої директиви, містити терміни оціночного характеру чи формулу справедливості. Окремою групою є принципи, обмежені винятками, та принципи, що обмежують сферу дії норм права.

Ключові слова: принципи права, правова система, нормативно-правовий акт, оціночні поняття.

Постановка проблеми. В сучасній Україні зростає безпосередній регулюючий вплив принципів права на суспільні відносини. Часто принципи права, визнані на міжнародному та регіональному рівні, стають частиною національного законодавства як шляхом ратифікації міжнародного акта, так і шляхом імплементації, тобто включення положень міжнародного акта в національний нормативно-правовий акт. Власне питання закріплення принципів права в національних нормативно-правових актах, а також адекватне тлумачення та реалізація принципів права як ефективного регулятора суспільних відносин на сьогодні набуває особливої актуальності та практичного значення. При цьому йдеться як про принципи міжнародного права, так і про принципи внутрішньодержавного права.

Стан дослідження. Проблема формування принципів права не обділена увагою як зарубіжної так і вітчизняної юридичної науки, зокрема окремі аспекти висвітлюються у працях М. Байтіна, В. Баранова, Г. Борисова, В. Бородянського, Є. Бурлая, О. Васильєва, С. Кожевнікова, М. Козюбри, А. Колодія, Ю. Кудрявцева, О. Кузнєцова, В. Основіна, С. Погребняка, О. Полякова, В. Ронжина, О. Смирнова, М. Цвіка, Л. Явича. Крім того, різноманітні питання, пов'язані з природою принципів права, розв'язувалися представниками галузевих наук, зокрема, С. Братусем, В. Грибановим, Р. Лівшицем, В. Нікітинським, Г. Свердликом та ін.

Метою статті є теоретичний аналіз способів, прийомів юридичної техніки, спрямованих на формулювання принципів права в національному законодавстві.

Виклад основного матеріалу. Перш за все необхідно визначити саме розуміння принципів права. Враховуючи позиції в цьому питанні таких вчених, як A. Колодій [1], М. Байтін [2], Т. Фулей [3] та ін., під принципами права варто розуміти основоположні ідеї, нормативні засади позитивного права, що визначають сутність та спрямованість правового регулювання.

Найперше необхідно вказати, що принципи права використовуються для формулювання політичних гасел. Як і безпосередньо в текстах нормативно-правових актів, так і в преамбулах до них можна зустріти політичні гасла, що є вираженням елементів політичної програми в тексті нормативно-правового акта. Формулювання такого роду часто є підставою визнавати принципами права, оскільки вони закріплюють основоположні ідеї, нормативні засади державного та суспільного ладу. Такий характер мають окремі норми Конституції України, наприклад, ч. 2 ст. 5 вказує, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, тим самим закріплюючи принцип народовладдя. Або ж ч. 3 ст. 36 Конституції України передбачає, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви, жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Таким чином закріплюється статус України як світської держави, принцип відокремленості держави від церкви та ін.

По-друге, принципи права сприяють формулюванню правових оцінок (особливо преференційних). Для розуміння принципу права на основі правового тексту особливо важливими є положення, що виражають високу оцінку якогось явища, охоронюваного правом. До них належать норми, що охороняють певні соціальні цінності (наприклад, ч. 1 ст. 3 Конституції України зазначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ч. 3 ст. 51 Конституції України зазначає, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою).

Норми права можуть також формулювати принципи, що зобов’язують враховувати певні цінності. Наприклад, ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу України «Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань» закріплює положення про те, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань. Саме тут сформовані ціннісні орієнтири, на яких має ґрунтуватись виконання покарань.

Окремі положення нормативно-правових актів виражають преференційні оцінки та зобов’язують діяти відповідно до цих оцінок. Наприклад, ч. 2 ст. 213 Сімейного кодексу України «Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини» зазначає, що переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Також принципи права можуть бути закріплені в нормативно-правовому акті у формі чіткої директиви, що зобов’язує державні органи дотримуватись певної формули поведінки в певній сфері суспільного життя Наприклад, ст. 62 Конституції України містить відому презумпцію невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У нормах-принципах часто зустрічаються словосполучення оціночного характеру (наприклад, п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачає принцип справедливості, добросовісності та розумності як засаду цивільного законодавства), за допомогою яких законодавець опосередковано визначає, який стан речей має бути досягнутий за допомогою права, вказуючи на схвалення такого результату.

Такі положення інтерпретуються найчастіше як норми, що мають широку сферу застосування чи широку абстрактну сферу правового регулювання і зобов’язують охороняти певні соціальні блага, як правило не визначаючи способи їх забезпечення (наприклад, принцип верховенства права, передбачений у п. 1 ч. 1 ст. 7 та ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України), або визнають пріоритет в охороні певних цінностей (наприклад, ч. 1 ст. 3 Конституції України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека найвищою соціальною цінністю). Тлумачення принципів такої категорії передбачає також тлумачення оціночних понять, закладених в них.

В окремих випадках у виражених в нормативно-правових актах принципах права законодавець вкладає формулу справедливості. Оскільки принципи права нерідко закріплюються в Конституції, вони мають ключове значення для правової системи. Положення, в яких сформульовані таки принципи, по суті є вираженням принципу справедливості (наприклад, ч. 1 ст. 61 Конституції України вказує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення). Такі положення тлумачаться як директиви, що зобов’язують державні органи дотримуватись певної формули справедливості в певній сфері суспільного життя, наприклад, ч.1 ст. 24 Конституції України передбачає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом). В такому випадку принципом права потрібно вважати не саму формулу справедливості, а директиву, що зобов’язує дотримуватись цієї формули.

Ще однією групою законодавчо закріплених принципів права є принципи, обмежені винятками, та принципи, що обмежують сферу дії норм права. З огляду на використовувану нормотворчу техніку, можна спостерігати такий спосіб формулювання принципів права, коли одне положення (розміщене як правило в загальній частині даного акта).

Стаття чи інша структурна одиниця даного нормативно-правового акта, яка формулює даний принцип, може сама передбачати виключення з нього. Наприклад, п. 2 ст. 3 Цивільного кодексу України містить положення про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. З положень даного типу випливає принцип права (в даному випадку принцип неприпустимість позбавлення права власності), але одночасно формулюється компетенційна норма, керуючись якою певні державні органи (зокрема, суд) одержують повноваження щодо визначення винятків у даній сфері, тобто випадків, що суперечать даному принципу.

Можлива також ситуація, що норма, яка містить принцип права, вказує на можливі виключення, що сформульовані в окремих нормах того самого чи іншого нормативного акта, наприклад, ч. 2 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України вказує, що кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, але слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках, передбачених положеннями цієї ж статті.

Отож, охарактеризовані вище норми права закріплюють принципи права, які обмежені винятками.

Інколи принципами права визнаються сформульовані в нормах директиви (вказівки), з яких не передбачені винятки, проте саме такі вказівки мають характер виключень оскільки обмежують сферу застосування певних загальних норм, що не вважаються принципами права. Наприклад, ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу передбачає, що закон про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Така вказівка-принцип обмежує сферу застосування загальної правової норми, яка, можливо, діє на момент розгляду справи чи винесення рішення по справі, але не діяла на момент вчинення злочину. Тож суд, при винесенні рішення, зобов’язаний цей момент врахувати.

Варто також відмітити випадки, коли одна норма формулює принцип права, інша формулює вказівку, що розширює застосування чи унормування даного принципу. Такі вказівки інколи також визнаються принципами права. Наприклад, ч. 1 ст. 6 Кримінального кодексу України вказує, що особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. Але разом з тим іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України (ч. 1 ст. 8 Кримінального кодексу України).

Принципи права можуть висловлюватись як у зобов’язуючих, так і в уповноважуючих нормах права, що наділяють певних суб’єктів суб’єктивними правами. Формулювання зобов’язуючих правових норм безперечно полегшує визнання їх принципами права. Особливо це стосується випадків, коли мовний контекст інтерпретованої норми, її виразне аксіологічне обґрунтування чи широка сфера застосування дозволяє припускати, що ця норма має основоположний характер.

Багато положень, що містяться в нормативно-правових актах вищої юридичної сили, мають форму висловлювання, в яких стверджується, що певним суб’єктам належать певного роду суб’єктивні права. До норм цього виду належать наприклад, ст. 59 Конституції України, яка передбачає право кожного на правову допомогу. Вказані норми формулюють політичні, соціально-економічні права і свободи, що стосуються окремих цінних для особи благ.

Висновки. Принципи міжнародного та внутрішньодержавного права часто фіксуються у статтях нормативно-правових актів, як формі права, найбільш характерній для вітчизняної правової системи. Перш за все принципи права використовуються для формулювання політичних гасел безпосередньо в текстах нормативно-правових актів, а також в преамбулах до них. Також принципи права сприяють формулюванню високої оцінки певного явища, охоронюваного правом, або можуть бути закріплені в нормативно-правовому акті у формі чіткої директиви. Крім того, нерідко в нормах-принципах зустрічаються терміни оціночного характеру чи викладається формула справедливості. Окремою групою законодавчо закріплених принципів права є принципи, обмежені винятками, та принципи, що обмежують сферу дії норм права, а також директиви (вказівки), з яких не передбачені винятки, проте саме такі вказівки мають характер виключень оскільки обмежують сферу застосування певних загальних норм, що не вважаються принципами права.

Джерела та література

  1. Колодій A. M. Принципи права України / A. M. Колодій. – К: Юрінком Інтер, 1998. – 216 с.

  2. Байтин М. И. О принципах и функциях права: новые моменты [Текст] / М. И. Байтин // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 4-16.

  3. Фулей Т. А. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 18 с.

Юхимюк О. Способы изложения принципов права в нормативно-правовых актах. В современной Украине растет непосредственное регулирующее влияние принципов права на общественные отношения. Часто принципы права, признанные на международном и региональном уровне, становятся частью национального законодательства как путем ратификации или имплементации, так и путем изложения в статьях нормативно-правовых актов. Вопрос закрепления принципов права в национальных нормативно-правовых актах, а также адекватное толкование и реализация принципов права на сегодня приобретает особенную актуальность.

Принципы права формулируются в нормативно-правовых актах в виде политических лозунгов, способствуют формулировке правовой оценки определенного явления, могут быть закреплены в форме четкой директивы, содержать категории оценочного характера или формулу справедливости. Отдельной группой являются принципы, ограниченные исключениями, принципы, которые ограничивают сферу действия норм права, и принципы, из которых не предусмотренны исключения, однако их формулировка имеет характер исключений, поскольку ограничивает область применения общих норм, которые не считаются принципами права.

Ключевые слова: принципы права, правовая система, нормативно-правовой акт, оценочные понятия.

Iukhymiuk O. Methods of Exposition of Principles of Law in Normative-legal Acts. In modern Ukraine girect regulative influence of principles of law on public relations is growing. Often principles of  the law confessed at international and regional level become the part of national legislation both by ratification or implementation and by the way of exposition in the articles of normative-legal acts. A question of fixing of principles of law in national normative-legal acts, and also adequate interpretation and realization of principles of law acquire the special actuality nowadays.

Principles of law are formulated in normative-legal acts as political slogans,  they assist  the formulation of legal estimation of the certain phenomenon, can be envisaged in form of  a clear directive, contain the categories  of evaluation character or formula of justice. A separate group are the principles limited to the exceptions,  that limit the sphere of action of norms of law, and principles from that  the exceptions  are not envisaged, however their formulation has character of exceptions as  they limit the sphere of application of general norms which are not considered principles of law.

Key words: principles of law, legal system, normative-legal act, evaluation concepts.

 


©  Юхимюк О., 2014

Категорія: РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ, ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА | Додав: event (03.05.2015)
Переглядів: 322 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР
Крикунов Олександр Вікторович
4025 м. Луцьк
вул. Винниченка, 30



+38 (0332) 240411 ipsnu2013@gmail.com
Мапа
sample map