УДК 343.85                                                                               

І. Копотун 

Види, джерела й способи отримання інформації для оцінки оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі

У статті досліджено види, джерела й способи отримання інформації для оцінки оперативної обстановки в кримінально-виконавчих установах. Обґрунтовано класифікацію оперативної інформації на види за змістом та наслідками, серед яких основними є інформація про: 1) зміни, що відбуваються в кількісному складі за­суд­жених; 2) криміногенну характеристику засуджених; 3) кримінальну ситуацію у виправній колонії; 4) вилучені предмети; 5) міжособистісні конфлікти в середовищі засуджених. Володіння такими даними дає змогу прогнозувати криміногенну ситуацію в середовищі засуджених.

Ключові слова: оперативна обстановка, кримінально-виконавчі установи, криміногенна ситуація.

Постановка наукової проблеми та її значення. Для забезпечення ефективної діяльності кри­мінально-виконавчих установ важливе значення має реалізація структурними підрозділами запо­біжної функції, що не уявляється можливим без знання та врахування факторів, що впливають на стан оперативної обстановки [1, с. 5].

Як свідчать статистичні дані ДПтС України, протягом 2002 р. в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах засудженими та особами, узятими під варту, учинено 407 злочинів, 2003 р. – 377, 2004 р. – 324, 2005 р. – 385, 2006 р. – 408, 2007 р. – 489, 2008 р. – 536, 2009 р. – 446, 2010 р. – 424, 2011 р. – 465, у 2012 р. вчинено 576 злочинів, що на 23,9 % більше від показника попереднього року [2].

Організаційний механізм аналізу й оцінки оперативної ситуації в кримінально-виконавчій уста­нові повинен мати наукову основу. Форми та методи організації оцінки оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі різноманітні, її здійснення інколи має стихійну, безсистемну осно­ву. Як правило, функціональний механізм дослідження стану криміногенної ситуації в середо­вищі засуджених реалізується у випадках надзвичайних обставин, учинення кримінально карних діянь, дій засуджених, що дезорганізують кримінально-виконавчу діяльність.

Керівники й співробітники кримінально-виконавчих установ повинні бути професійно підго­товлені та орієнтовані на те, що до організації виявлення проблем, які негативно впливають на стан оперативної обстановки, має застосовуватися науковий підхід. У зв’язку з цим необхідне створення організаційної системи її аналізу й оцінки, у якій особливе місце займає визначення видів, джерел і способів отримання інформації, що має значення для організації аналізу та оцінки оперативної інфор­мації.

Питанням дослідження оперативної обстановки в органах й установах виконання покарань не приділено належної уваги в науковій літературі. Більшість досліджень, проведених такими вченими, як Н. І. Брезгін [3], К. К. Горяїнов [4], А. П. Іпакян [5], І. І. Лигалов [1] та В. Г. Самойлов, стосу­вались або органів внутрішніх справ, або діяльності виправно-трудових колоній, тобто ґрунтувалися на застарілій нормативно-правовій базі. У сучасній кримінологічній і кримінально-виконавчій науці проблеми впливу на злочинність у кримінально-виконавчих установах є предметом та об’єктом постійного вивчення. Зокрема, цими питаннями досить активно займались і займаються В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. Г. Колб, А. X. Степанюк та ін. Водночас у працях названих учених не міститься достатнього обсягу інформації щодо дослідження видів, джерел і способів отримання інформації для оцінки оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі. Зазначена публікація покликана певною мірою заповнити цю проглину.

Мета статті – дослідження видів, джерел і способів отримання інформації для оцінки опера­тивної обстановки в кримінально-виконавчій установі.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Аналі­тична діяльність у сфері виконання покарання в кримінально-виконавчих установах забезпечує оптимальність реалізації функцій щодо забезпечення правопорядку, недопущення ускладнень опера­тивної обстановки. Суб’єктами такої діяльності є начальник кримінально-виконавчої установи, заступ­ники начальника, керівники структурних підрозділів, співробітники. Реалізуючи свої про­фесійні можливості, зазначені суб’єкти зобов’язані здійснювати безперервний аналіз стану опера­тивної обстановки на основі інформації, що утворюється за результатами їхньої діяльності: орга­нізації ви­ховної роботи, нагляду, охорони, оперативно-розшукової діяльності, матеріально-побу­то­вого, медичного, психологічного забезпечення.

Управління кримінально-виконавчими установами, досягнення цілей їхньої діяльності, здійсню­ваної структурними підрозділами, неможливі без попередження криміногенних явищ і процесів у середовищі засуджених, учинення ними злочинів. Одним зі складників попереджувальної діяльності є знання співробітниками оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі, що являє собою сукупність умов та обставин, що визначають стан злочинності в ній і дотримання засудже­ними встановленого порядку відбування покарання. Оперативна обстановка характеризується дина­мічністю. На її стан впливають внутрішні й зовнішні умови. Для визначення стану оперативної обстановки, недопущення її ускладнень потрібно знати види, джерела та способи отримання інформації для об’єктивної оцінки оперативної обстановки.

Специфіка організаційних і функціональних основ діяльності кримінально-виконавчої установи, її поліфункціональність визначають властиві тільки цим установам інформаційні блоки, що мають різне призначення, але в цілому відображають характер і стан усього процесу виконання покарання, який невіддільний від стану оперативної обстановки. Для оцінки останньої потрібно володіти певною інформацією. Інформація, що відображає стан оперативної обстановки в кримінально-вико­навчій установі, необхідна не тільки для її оцінки, але й для прийняття рішень попереджувального характеру, складання прогнозу, розроблення заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності структурних підрозділів.

Наші дослідження показали, що в кримінально-виконавчих установах оцінка оперативної обста­новки дається без урахування її багатокомпонентності. Оперативне стеження за станом оперативної обстановки керівниками цих установ здійснюється, як правило, на основі висновків чергових помічників начальника установи (ЧПНУ), їхньої доповіді під час закінчення чергування. У цьому випадку відсутнє розуміння того, що ЧПНУ, співробітники чергової зміни не в змозі глибоко пізнати явища й процеси, що відбуваються в середовищі засуджених, при реалізації функції нагляду за їхньою поведінкою.

Оцінка оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі передбачає необхідність аналізу багатьох видів інформації, її специфічних проявів, різних джерел і способів отримання. Наші дослідження підтверджують, що у виправних колоніях не створена система оперативного збору інформації з використанням різних джерел, кожне з яких може володіти певними видами інформації, що має значення для оцінки оперативної обстановки.

Аналіз та оцінка оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі та її прогноз повинні здійснюватися з урахуванням таких основних видів інформації:

1.  Зміни що відбуваються в кількісному складі засуджених. Потрібно враховувати динаміку кількісної характеристики засуджених. На ускладнення оперативної обстановки впливає збільшення в кримінально-виконавчій установі числа засуджених понад установлений ліміт. Основним джере­лом отримання цього виду інформації є особові справи засуджених. Така інформація повинна представлятися керівниками відділів контролю за виконанням судових рішень у міру прибуття засуджених у виправну колонію й вибуття їх у зв’язку зі звільненням, а також етапуванням в інші установи.

2.  Криміногенна характеристика засуджених, пов’язана із їхньою схильністю до протиправної поведінки. Важливо контролювати неформальні елементи середовища засуджених, його субкульту­ру. Крім того, для встановлення криміногенності середовища засуджених, що впливає на стан оперативної обстановки, потрібна інформація про їх якісний склад, який визначається кількістю утримуваних у виправній колонії засуджених таких категорій: молодіжного віку; які не мають сім’ї; із низьким освітнім рівнем; які не займалися до засудження соціально корисною діяльністю; із тривалим кримінальним минулим, тобто неодноразово (три й більше рази) судимих; засуджених, які перебувають на профілактичному або оперативно-профілактичному обліку. Джерелами названих видів інформації є особові справи засуджених, самі засуджені, оперативні матеріали, одержувані оперативними працівниками відомості, які фіксують начальники відділень, медичні працівники, психологи, інші співробітники, результати проведення відповідних заходів оперативного, ре­жимного, виховного характеру.

Зазначимо, що, незважаючи на загальне зниження кількості засуджених, якісний склад осіб, котрі відбувають покарання УВП, постійно погіршується. Зокрема, станом на 1 березня 2013 р. в        182 установах, які належать до сфери управління ДПтС України, стосувалося 143 283 осіб, із них 16,3 тис. – за умисне вбивство, у тому числі: 8,2 тис. осіб, які вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;                9,5 тис. осіб – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження; 28,5 тис. – за розбій, грабіж та вимагання; 2,3 тис. – за зґвалтування; 28 осіб – за захоплення заручників; 21,2 тис. осіб – за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення [6].

Підвищується активність лідерів злочинного середовища, яким нерідко вдається успішно на­саджувати злочинну ідеологію в середовищі засуджених. Це призводить до посилення криміналізації середовища, чинення тиску на співробітників УВП і в цілому знижує ефективність діяльності установ щодо виправлення й ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

3.  Кримінальна ситуація у виправній колонії. Потрібно всебічно аналізувати кожний учинений злочин через збір такої інформації: час і місце вчинення; відомості, що характеризують особу за­суджених, які вчинили злочини, потерпілих; причини вчинення злочинів; проблеми в діяльності співробітників, котрі не дозволили попередити, припинити вчинення злочинів; чи є злочини ре­зультатом міжособистісних конфліктів. При аналізі кримінальної ситуації у виправній колонії враховується, які злочини вчинено, їх кількість.

При вчиненні злочинів оперативна обстановка оцінюється на основі результатів оперативно-розшукових заходів, котрі проводяться з метою надання правоохоронним органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність або кримінальне провадження, допомоги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.

4.  Аналіз порушень установленого порядку відбування покарання. Порушення засудженими встановленого порядку відбування покарання можуть бути різними за характером. Про ускладнення оперативної обстановки свідчать такі порушення, як невиконання законних вимог персоналу, конфлікти, установлення «злодійських» традицій, кримінальної субкультури, азартні ігри, побори, відмови від виходу на роботу, оголошення голодування, масове членоушкодження, придбання грошей, спиртних напоїв. Частина із цих порушень установленого порядку відбування покарання носить явний, відкритий характер, інші – прихований. Однак в обох випадках вимагається отримання інформації необхідної для об’єктивної оцінки оперативної обстановки. Така інформація може бути отримана в процесі педагогічної та психологічної взаємодії із засудженими, нагляду за їхньою пове­дінкою, проведення службових розслідувань оперативно-розшукової діяльності.

5.  Характеристика заходів, застосованих до засуджених за порушення встановленого порядку відбування покарання. Заходи дисциплінарного впливу (стягнення) завжди пов’язані з певними ви­дами порушень. Особливо підлягають аналізу факти необхідності поміщення засуджених у дисцип­лінарний ізолятор, переведення до приміщення камерного типу. Збільшення тенденції застосування до засуджених крайніх заходів дисциплінарного впливу свідчить про стан оперативної обстановки. Такі заходи вживати потрібно, оскільки вони направлені на недопущення її подальшого усклад­нення. Для оцінки оперативної обстановки, виходячи із характеристики заходів дисциплінарного впливу на засуджених, доцільно, щоб усебічно й глибоко досліджувалися причини та умови, які сприяли вчиненню засудженими порушень установленого порядку відбування покарання.

6.  Види й кількість вилучених заборонених предметів. До найбільш поширених видів заборо­нених предметів серед засуджених у кримінально-виконавчих установах належать гроші, спиртні напої, наркотичні засоби, мобільні телефони [7. с. 136]. Надходження до засуджених цих предметів спричиняє негативні наслідки, пов’язані з ускладненням оперативної обстановки, учиненням за­судже­ними правопорушень (у т. ч. злочинів). Аналіз ситуації щодо виявлення джерел і каналів надходження заборонених предметів може бути здійснено лише за умови повноти службових розслідувань за фактами вилучення грошей, спиртних напоїв, наркотиків та ін. Потрібно відзначити, що об’єктивно оцінити оперативну обстановку тільки за фактами вилучення заборонених предметів не можна. Більшою мірою факти перебування в засуджених заборонених предметів характе­ризуються латентністю, тому в організаційній системі пізнання ситуації зсередини вимагається виявлення засуджених, які потенційно займаються придбанням заборонених предметів, отримання з опера­тивних та інших джерел інформації про обіг у середовищі засуджених грошей, спиртних напоїв, наркотиків.

7.  Наявність і характер міжособистісних конфліктів у середовищі засуджених. Міжособистісні конфлікти – джерело ускладнення оперативної обстановки. Її оцінка на основі результатів аналізу міжособистісних конфліктів повинна мати безперервний дослідницький характер. Джерелами інфор­мації є засуджені, які перебувають у конфліктних відносинах, їхнє середовище, результати про­ведення оперативно-розшукових, педагогічних, психологічних заходів. Причинний комплекс конфліктів – основа оцінки оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі.

8.  Випереджальний аналіз розвитку криміногенної ситуації в середовищі засуджених, усклад­нення оперативної обстановки. Результатом випереджального аналізу є прогноз зміни оперативної обстановки в кримінально-виконавчій установі, який являє собою ймовірнісне судження про майбут­ній стан оперативної обстановки, злочинності, детермінант, які сприяють їх зміні. Прогноз має бути заснований на результатах дослідження кількісних і якісних кримінологічних характе­ристик явищ і процесів, що змінюють умови виконання та відбування покарання, оперативну обстановку. Процес прогнозування дає можливість передбачати зміну оперативної обстановки на кінець певного періоду й установити її тенденції в рамках часових періодів, а також вплив виникаючих факторів на структуру та динаміку порушень установленого порядку відбування покарання й злочинів у сере­довищі засуджених. Мета такого прогнозування – розроблення заходів із недопущення ускладнення оперативної обстановки у виправній колонії.

Однак аналіз розроблювальних у кримінально-виконавчих установах профілактичних заходів дає підстави для висновку про те, що вони не ґрунтуєються на дійсній інформації про опе­ративну обстановку, складаються не на основі передбачення її розвитку в найближчий і віддалений час За результатами досліджень, 87 % розроблюваних у виправних колоніях заходів носять не­конкретний характер або відображають тільки виконання посадових обов’язків співробітниками структурних підрозділів. Значна частина інформації, наявної в оперативних працівників, є незатре­буваною для оцінки оперативної обстановки та складання прогнозу її зміни, розробки профі­лактичних заходів, які можуть бути реалізовані начальниками відділень, співробітниками відділу нагляду й безпеки, психологами, виробничим персоналом.

Уважаємо, що наведені вище види інформації для оцінки оперативної обстановки, а також розроблені методичні рекомендації з організації її аналізу та оцінки в установі виконання покарань дадуть змогу оптимізувати зазначений напрям діяльності.

Висновки й перспективи подальшого дослідження. У результаті аналізу відомчих норма­тивно-правових актів ми робимо висновок про те, що вони не відображають функціонально-організаційну систему оцінки оперативної обстановки, механізм впливу факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, на її стан; відсутнє саме поняття оперативної обстановки, а показано лише оціночні критерії, за якими вона оцінюється. Розглянувши теоретичні та організаційні основи аналізу й оцінки оперативної обстановки в кримінально-виконавчих установах, потрібно зробити такі висновки.

Стан оперативної обстановки залежить від багатьох факторів системного та внутрішньосистем­ного характеру. Оперативна обстановка може змінюватися внаслідок як суб’єктивних обставин, пов’язаних з організацією діяльності персоналу структурних підрозділів, так і процесів, що відбу­ваються в середовищі засуджених, а також у зв’язку з ускладненням криміногенної обстановки у сфері функціонування кримінально-виконавчої установи, надзвичайними ситуаціями природного, біогенного, техногенного характеру. Об’єктивність аналізу та оцінка оперативної обстановки зале­жать від якості оцінки діяльності органів й установ виконання покарань.

Керівники кримінально-виконавчих установ та інші співробітники повинні створювати систему оперативного реагування на блокування дії негативних факторів, що впливають на стан оперативної обстановки, розробляти заходи щодо недопущення її ускладнень.

Джерела та література

1.     Лыгалов И. И. Слежение за оперативнойобстановкой в ИТК / И. И. Лыгалов, В. Г Самойлов. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1984. – 102 с.

2.     Про стан злочинності в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах за 2012 рік та заходи щодо його поліпшення: лист ДПтС України № 10/1-953-Сд/2-13 від 18.02.2013. – 16 с.

3.     Брезгин Н. И. Организация управления исправительно-трудовыми колониями со сложной опера­тивнойобстановкой : лекция / Н. И. Брезгин. – Рязань РИПЭ МВД РФ, 1994. – 46 с.

4.     Горяинов К. К. Теория и практика познаниякриминологической обстановки : автореф. дис. на соискание учёной степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / К. К. Горяинов. – М., 1991. – 64 с.

5.     Ипакян А.П. Организация и методика слежения за оперативнойобстановкою на территориигорода и района, ееизучение и оценка / А. П. Ипакян. – М. : Академия МВД СССР, 1986. – 87 с.

6.     Загальна характеристика Державної пенітенціарної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kvs.gov.ua/ peniten/control/  main/uk/publish/article/628075.

7.     Дука O. A. Організація нагляду за засудженими у кримінально-виконавчих установах : навч. посіб. /   О. А. Дука, І. М. Копотун ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Держ. пенітенціарна служба України, 2012. – 222 с.

Копотун И. Виды, источники и способы получения информации для оценки оперативной обста­новки в уголовно-исполнительных учреждениях. Статья посвящена исследованию видов, источников и способов получения информации для оценки оперативной обстановки в уголовно-исполнительных учреж­де­ниях. Обоснованы виды такой информации: 1) изменения, происходящие в количественном составе осужден­ных; 2) криминогенная характеристика осуждённых, связанная с их склонностью к противоправному пове­дению; 3) криминальная ситуация в исправительной колонии; 4) анализ нарушений установленного порядка отбывания наказания; 5) характеристика мер, применённых к осужденным за нарушение установленного порядка отбывания наказания; 6) виды и количество изъятых запрещённых предметов; наличие и характер межличностных конфликтов в среде осуждённых; опережающий анализ развития криминогенной ситуации в среде осуждённых, осложнения оперативной обстановки.

Ключевые слова: оперативная обстановка, уголовно-исполнительные учреждения, криминогенная ситуация.

Kopotun I. Types, Sources, and Methods of Obtaining Information Toassess Operational Situation in Penitentiary Institutions. The article is devoted to the study of species, sources and methods of obtaining information to assess the operational situation in the penal institutions. Such kinds of information are justified: 1) changes in the quantitative composition of the convicts; 2) the criminogenic characteristics of conwicts associated with their propensity to illegal behavior; 3) the crime situation in the penal institution; 4) the analysis of violations of the established order of a sentence; 5) the specification of the measures applied to convicted for violation of the order of a sentence; 6) types and number of impounded prohibited items, the exsistance and the nature of interpersonal conflicts among the convicts; advanced analysis of the criminal situation between convicted, complications of the operational situation.

Key words: operational situation, penitentiary institutions, crime situation.